Мовна експедиція "Мова вчора, сьогодні, завтра"

Мова є складовою, яка творить націю, вона є засобом формування ідентичності нації. А у формуванні української нації українська мова відіграла особливу роль, пройшовши складний шлях свого становлення та відродження.

07.11.2022 р. викладач української мови та літератури Чернівецького вищого професійного училища радіоелектроніки Оксана Проданчук запросила здобувачів освітніх послуг групи №15, що здобувають професію "Слюсар-електромонтажник, майстер з діагностики та налагодження електронного устаткування автомобільних засобів" у мовну експедицію "Мова вчора, сьогодні, завтра".

Історія нашої мови пам'ятає багато трагічних подій: утиски, заборони, спалювання книг та знищення мовної інтелігенції. Проте коли вороги намагаються знищити, українці створюють утричі більше. Тому популяризація рідної мови й колись, і зараз, і в майбутньому – на часі.

Історія мови невіддільно зв’язана з історією народу. Українська мова має свою періодизацію, стосовно якої між науковцями точилася гостра полеміка. А коріння те сягає в Київську Русь.

Мовну експедицію продовжили з виправлення русизмів в реченнях. Здобувачі освітніх послуг виправляли помилки та зачитували правильні речення.

В експедиції розглянули, що зросійщення зумовила державна політика російських режимів — спочатку царського, а згодом радянського й сучасного неоімперського, та обставини, що в них перебували або перебувають унаслідок своєї належності до Російської імперії чи Радянського Союзу неросійські народи.

Зросійщення здійснювалося за допомогою різноманітної системи заходів, переважно таких, як навчання в російських за мовою викладання школах, мішані подружжя, ідейна, політична й культурна індоктринація, перебування в російськомовному середовищі (армія, російськомовні установи, підприємства, будівництва тощо), переміщування населення, відривання людей від національної групи чи середовища і від національної мови й культури, позбавлення етнічної та національної свідомости, накидання російської мови як мови зв'язку й порозуміння, як так званої «другої мови неросійських народів».

Смерті мови, а отже, і народу не допустили І. Котляревський, П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ’яненко. Т. Г. Шевченко підніс українську мову на рівень найрозвиненіших мов світу. У другій половині XIX і початку XX століття українська літературна мова збагачується й розвивається в творчості таких видатних прогресивних письменників, як Марко Вовчок, І. С. Нечуй-Левицький, Панас Мирний, І. К. Тобілевич, М. П. Старицький, І.Я.Франко, П.А.Грабовський, Леся Українка, М. М. Коцюбинський, В. С.Стефаник та ін., друга половина ХХ ст. - О.Вишня, П.Тичина, М.Рильський, Д.Павличко, Р.Іваничук, В.Стус.

Особливої актуальності мова набула сьогодні. Коли Україна переживає «тяжкі часи».

Разом з Оксаною Миколаївною учні здійснили глибоке занурення в історію, акцентуючи на численних заборонах української мови. Простежили причинно-наслідкові зв'язки, усвідомили, чому саме українська мова (ознака національної ідентичності) є кісткою в горлі країни-ворога. Саме коли лихо прийшло на терени нашої держави, люди нарешті замислились. На жаль, але не всі зрозуміли наскільки важливо оберігати українську мову, оберігати єдність нашого народу, нашу національну ідентичність.

Середовище, яке впливатиме, можна створити самостійно: читати українською; перевести гаджети на соловʼїну; видалити російську клавіатуру з телефона й компʼютера та використовувати в листуванні лише українську; слухати та дивитись блогерів у соцмережах українською; розвиватись культурно, відвідуючи кінотеатри, театри, концерти.

Герман Олександр продекламував вірш Миколи Лотоцького "Не говори: в нас мова солов'їна..."

Не говори: в нас мова солов’їна

Бо мова вище, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Глибинна таємниця правіків.

Вона нуртує джерелом криничним,

Із попелища феніксом встає.

Для нації вона гарант на вічність,

Тому її так люто ворог б’є.

Все заберуть, а залишилось слово.

Знов до життя повернемося ми.

Лише тому, що не пропала мова,

То й ми ще наче люди між людьми.

Без мови – не створити нам держави,

Доріг тернистих – не перебрести!

Хай вороги жорстокі і лукаві –

Стіною стань і мову захисти!

Річ не про те, що мова солов’їна,

Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.

В її скарбниці – доля України,

Космічна нерозгаданість віків.

Микола Лотоцький

На завершення здобувачі освітніх послуг написали побажання рідній мові "Мово українська, ..." та зачитали їх.

Дякуємо Оксані Миколаївні за організацію мовної експедиції, яка дала можливість вдосконалити знання рідної мови, історії, дослідити нашу неймовірну Батьківщину! Адже Україна починається з кожного з нас.